Кудись подівся сон... Тікає від мене?
А може він заснув? Його немає...
Не стану я будити, якщо так.
Он зірка для мене у небі ясна сяє.
Я тебе бачу, зіронько моя!
То, мабуть, ти мій сон заколисала?
Ніч зоряна всміхнулася мені.
Чому не сплю я? Вона добре знала.
Спить сон мій. Спить... Від мене не тікав.
Він кішкою в моїх ногах муркоче.
А я про зірку думаю земну.
Нехай присниться їй... те, що сама захоче.
О, як би радо я прийшов у її сни...
Та краще наяву, з букетом квітів.
У мене зірка є, що сяє на землі.
Найкраща. Наймиліша у всім світі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699271
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.11.2016
автор: Надія Башинська