Я стала неймовірно схожа з своєю тінню,
І перестала походити сама на себе.
В мене жахливо гостре отруєння осіннє,
В мене жахливо гостре отруєння похмурим небом.
Мене поволі вбивають опале листя, засохлі квіти
І так набридли такі підступні осінні карти.
Я не проти зараз багато чого змінити,
Я не проти зараз багато чого віддати.
Тільки б така жахливо-важка пора оця
Перестала душу мою змучену плямити.
Хоч би встигнути вчасно спинитися,
Хоч би встигнути до зими отямитись.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699368
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 08.11.2016
автор: Петрик)