Люблю людей не схожих ні на кого,
Які шаленістю відлякують усіх.
Таких, що зустрічати можуть скоса,
А потім не відходять і на мить.
Люблю таких, що думками не в світі,
А в фантастичній казці проживають вік.
Вони такі як ми, інакше просто мислять,
Та не підходять в звичний наш потік.
Люблю в житті людей, що шаленіють.
Вони емоцій не соромляться своїх,
Таких людей не часто вже зустрінеш,
Для всіх- це просто дикарі!
Люблю коли людина йде щаслива,
І посмішку свою дарує всім!
Та думка в перехожих: "Недотепа!
Мабуть обкурений, чи просто псих!"
Люблю як люди кажуть свою думку,
Яку не перероблював народ.
Ту думку,що пройшла і щастя й муку,
Лиш ту, яка прийшла з його душі!
А взагалі, люблю людей безмежно!
І навіть копії цікаве щось несуть.
Приймайте всіх до свого серця!
Ми рідні всі, у цьому є вся суть!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699418
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.11.2016
автор: Марфа муф