Краса-роса зійде, не вічна.
Реальність душу полосне.
І лиш на полотні Да Вінче
Джоконди усміх не мине.
Дівчатко проліскове, хто ти?
Сегмент із крові й молока.
Вдивляюсь в чорно-біле фото,
Де юність бігала прудка.
Де ,чарівниченько, поділась,
До кого в гості забрела?
За обрій осінь покотилась –
Непрохана зима прийшла.
Перецвіли осінні квіти,
Тумани марево прядуть.
Душі прекрасні самоцвіти
Ніколи не перецвітуть.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699421
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.11.2016
автор: Ніна Третяк