«Со снопом волос твоих овсяных
отоснилась ты мне навсегда»
С. Есенин
Цвіте черемха.
Боже, знов цвіте черемха,
Й знов стою, сп’янілий від весни.
Пахучих квітів білі оберемки
Так хочеться знадвору принести.
Ті білі запахущі граноцвіти,
Той білий спомин здаленілих літ,
Те наше відшуміле сонцеліто,
Наш зачаклований юнацький світ.
А ти тоді також була у білім
Посеред черемшинового сну.
А ми ж тоді любити ще не вміли,
Ми просто закохалися в весну.
І просто ми стояли і сміялись,
І ще не вірилось в кінець весни,
І все кудись дороги простелялись,
І все кудись манили і вели.
Я тепер не знаю, що з тобою,
Ти вже відіснилася мені…
Тільки квіти, тільки запах болю
І бенкет черемхи навесні.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699588
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.11.2016
автор: Терновий