Струнке дівча на каблуках високих,
Здавалася тростинкою тонкою,
А погляд був, як небеса – глибокий
І голос лився піснею дзвінкою.
Берізкою зростала з кожним кроком,
Всіх зупиняли дивовижні чари.
Вітер торкався жовто-білих локон,
Що золотом поміж проміння грали.
Вона дивилась, мов дівча із казки,
Тоненькі руки – пальці піаніста.
Ішла на зустріч, бо хотіла ласки,
Та це її вже справа особиста.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699615
Рубрика: Присвячення
дата надходження 10.11.2016
автор: Віталій Назарук