Іноді час - це відбитки
На хвилястому дзеркалі
Ти лишаєш Свій слід
Своїм білим пальцем
Ведеш туманні шарфи
Твій піт зливається
З чудернацьким склом
Лінія неочікувано
А бува і кілька разів
Обривається
Ти тиснеш сильніше
Твій білий палець
Рине у холод
Картинка мутує
І лінія - вже не лінія
А тільки-но біла крапочка
Із твого білого пальця.
Жилки змикаються в кільця
Спіралі стають квадратами
Подуй з-поміж губ закушених
Теплó спочатку приховує,
За мить - розкрива головне
І вся кривизна очевидна
Та Ти натискаєш ще раз
Чом би й ні? Рами немає
Нічого нема взагалі.
В розводах на Себе дивишся
Своїми очима вечірніми
Ця зграя недосконалостей
Мов зморшки у віці безглуздому
Вкриває Твоє відображення
Розмазує плямки на щічках,
Ще більше викривлює плесо
Один із сніжинок-зубів
Холодним вогнем перегорнутий.
І згодом до лоскоту хочеться
Задати погром цьому люстру
Чи змінишся як відвернешся?
Чи будеш сміятись з того
Струмковоподібним сміхом?
А втім, якщо час опредметнений
Цим склом і сріблом дешевим.
Чи варто втрачати сили
На те, щоб його займати?
Без нього Ти є в природі
Без нього Ти знаєш яка Ти
Тож я не торкаюся дзеркала
І без перевірки часом
Кладу на плече твоє руку
А іншу – здіймаю до зір.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699625
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.11.2016
автор: Sirius Merry Man