Торкнися до рани холодним сталевим ножем.
Я майже відчула, як ціле розбилось надвоє.
До тебе прийду осіннім брудним дощем.
На страту прийду. Сама під своїм же конвоєм.
Хай наша планета зірветься з орбіти і зникне,
Я тільки всміхнуся - нема чого більше втрачати.
Все так жалюгідно. Ніколи до цього не звикну.
На страту прийду, щоб більше тебе не кохати.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699715
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.11.2016
автор: Svetok