***

А  я  кричу  і  плачу,
але  ніхто  не  чує
й  ніколи  не  побачить,
як  біль  душу  мордує.

Благаю  я  :
 -  На  поміч,
врятуйте,  поможіте!
Вмираю  тут,  де  безліч
мордяк,  що  злом  нажиті.
Я  задихаюсь,  люде!..
Бо  крім  брехні  -  нічого,
гниють  тіла  приблудні,
а  замість  душ  -  болото...
                         
А  друзі,  як  ті  хмари
розбіглись  після  зливи,
блукали  ,  мов  примари
і  посміхались  криво.

Летять  всі  з  глузду,  з  даху,
рівняються  на  інших,
руйнують  все  до  краху
й  стають  дедалі  зліші.

Просить  немає  сенсу
когось  про  допомогу...
Скоріше  плюнуть  в  серце
й  не  побояться  Бога...

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699757
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 10.11.2016
автор: дівчина з третього поверху