Небо засновує сонна холодна мара .
Вітер розносить тужливе звучання валторни.
Крилами лебідь застуджену річку пригорне
І полетить , бо рушати у вирій пора.
Горнеться в листя холодний і мокрий асфальт.
Сунуться в місто погрітися сиві тумани.
Дощ заливає порожні холодні фонтани.
Не долинає із парку сопрано і альт.
Важко клубочаться хмари над заячим днем.
Довго катається ніч на сумній каруселі.
Та на гілках гомонять горобці- пустомелі.
Але не гаснуть вогні голубих хризантем.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699792
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.11.2016
автор: Оля Андрієвська