До тебе
Натхнення гроно
без вина п’янить мене. Не знаю міри.
Але... без тебе осінь ще одна
проходить
– вже немає віри,
Що наші очі
Стрінуться колись,
І стрепенеться серце, повне туги.
Не з тими йду,
бозна кудись.
І струни мої стонуть від напруги.
І там, далеко ,
Чи ти маєш бути? Якщо існуєш, треба я тобі?
Моїх доріг від тебе - не злічити!
До тебе - де шукати їх в юрбі!
Наосліп,
У думках неясний силует,
Немає спільних справ і «наших» днів.
Із спогадів, а може - то із снів
Малює доля візерунковий сюжет.
Невпевнено,
Але крокую я
Себе бадьорю гаслом повсякчас:
«Останняя» - то пісня не моя.
Не буде тільки «я», а стане «нас».
Передчуваю я -
Призначене настане,
Ні знаків там не треба, ні прикрас.
Радію я, що крига часу тане
До дня, що саме створений для нас
Жовт. 2016
© Олена Зінченко 2016
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699799
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.11.2016
автор: Zinthenko Olena