Давай удвох посидимо:
Ти – на морському узбережжі,
Я – на старій Пізанській вежі.
Час промайне поміж розмов.
Давай посидимо ось так:
Тебе я хмаркою торкнуся
У ледь прихованій спокусі,
Мов - небо посилає знак.
Давай посидимо удвох.
Ти вітром листя погортаєш,
Я випущу сніжинок зграю.
Доп’ємо пристрасті, як грог.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699853
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.11.2016
автор: Оксана Дністран