Мої одвічні батьківські степи,
І материнський ліс, і поле ,
Моя земля, де коси заплели,
І ранком засіва стодоли.
Де відчаєм знедолених сердець
У вирій тягнеться доріжка,
Де сонцем виграє твій річки плеск,
Де в хаті кожній вічна книжка.
Шанується тут урожаю вміст,
І голка з ниткою в долонях,
Де словом неосяжний іншим зміст
У серце ллється, ліг на скронях...
Оце твоя заквітчана земля,
Сповита в сонячні серпанки,
Де мова наша в серці промовля
І лине піснею над ґанком.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699871
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 11.11.2016
автор: Райка