Не хризантемами -
маками стелимо ложе -
Краплями крові
першої шлюбної ночі.
Що то за постать
дибиться плоттю вороже?
Певно, твій зодчий.
Ти – Перелесник -
палиш вогнем до останку,
В муках конає
сором рум’янцем дівочий.
Навіть в обіймах
держиш мене, наче бранку,
Пристрасть клекоче.
Біль ще прониже –
наскрізь, як даш повну волю,
Як відсахнешся –
холодом дійсність пропахне.
Розпач у вікна
з криком ввірветься совою.
Вию від спраги.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699878
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 11.11.2016
автор: Оксана Дністран