Загублений у морі острівець,
Де хвилі дужі, ніби скелі пожирали.
На ньому стежка навпростець,
Вела до дівчини, що боги покарали.
Обнявши глибу, дивиться на меч,
Збентежена, розгублена Горгона.
Бо не бажала смерті, міфу всупереч,
Покарана Афіною - кохана Посейдона.
Болів як рана, кровоточив штамп,
Шипіли змії не дали спочити -
Тепер вона навічно леді вамп.
Таких бояться і не можуть полюбити.
Заплющить очі, тільки не засне.
Відчує промінь, що так ніжно гріє
Й на хвильку навіть біль її мине,
Не дивиться, бо раптом сонце скам'яніє...
Загублений у морі острівець,
В подобі монстра там вчорашня фея,
В оточенні загублених сердець
І як спокуту виглядаючи Персея...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699898
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 11.11.2016
автор: Ірин Ка