Ти думаєш, а чи дива існують?
Ось так от просто, диво-чудеса?
Не ті казки, що нам усі малюють,
і не зоря, що в небі синім не згаса.
Такі дива, щоб просто зрозуміти,
я є, живу, злітаю вище хмар!
І трепетно-бурхливо пахнуть квіти,
задумано тремтить нічний ліхтар.
І небо в високості синє-синє,
а вітер пестить подих на льоту,
туляться хмари закохано-єдині,
співає серце пісню золоту.
А донечка заквітчана барвінком,
хова в долоньці зоряну росу.
Душа замріяним серпанком,
огортає ніжно квіточку красу.
Ти знов спитаєш, чи є воно те диво?
А я скажу тобі прості слова:
незалежно від нашого мотиву,
ми самі народжуєм дива!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699902
Рубрика: Присвячення
дата надходження 11.11.2016
автор: Віталія Абрам'юк (Івасюк)