Не ламайте пташці крила,
вона ж просто мріє про небо.
Вона вам серце своє оголила,
та вам схоже того не треба.
Та птаха мріяла про зорі,
відчути вітер між сизих пір'їн.
В душі незміряні простори,
а на яву - безодня із руїн.
Не тримайте пташку у руках,
дозвольте розгорнути крила.
Десь глибоко, у серці, у руках,
мелодія озветься, що була безсила.
І нарешті прийде розуміння,
і з'явиться той блиск в очах.
Бо так хотіло провидіння,
бо я і є той сизий птах...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699905
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.11.2016
автор: Віталія Абрам'юк (Івасюк)