Дід із бабою жили,
Жили не тужили.
Добре їли, добре пили,
Скільки було сили.
Все здавалось у них добре,
І в достатку все,
Вся у ласощах комора,
Повно ковбаси.
Мед-вино по вусам лилось,
Горілка рікою,
Бабі й дідові не снилось
Житуха такою…
Та ураз усе змінилось,
Прахом все пішло,
Революція скотилась
Під саме село.
Дід з старою зажурились,
Насіли думки,
Бо в засіках залишилось
Лиш трішки муки.
Пошкребли, позамітали
Змівши білий фон
І до ночі запікали
Золотий батон.
Вийшов той усім на славу,
Дід з бабою в стон:
І як шведи на Полтаву
Пішли на батон.
І як, знаєте, буває
У казки старої
Раптом швидко оживають
Неживі герої.
Так батон піднявсь на ноги,
Щоб його не зїли,
Поніс швидко до дороги
Золотаве тіло.
І пішов крізь ранки сині,
По степам у світ-
Десь по бідній Україні,
Приблизно на схід.
В хаті в діда сполошились,
Кричать до нестями,
Меблі в злобі потрощили
Кинулись до брами.
Дід і баба, наче з трону,
Пішли до людей.-
--Кажуть, бачили батона
Та не знають де.
Підключились прокурори,
Слідчі, полісмени,
Депутати, мов кондори,
Й урядові члени.
Втікача шукали марно
По грішній землі.
Той батон, наче розтанув
У ранковій млі.
Навіть фото показали,
На газетній шпальті
Й жирним шрифтом написали:
«Батон в «бідній» хаті.
Толочили воду в ступі
По темі батона,
Що вирішили усі вкупі
Прийняти закона.
-«Клин той вибємо ми клином: -
Депутати ради-
Хто знайде оту хлібину
Отрима награду.»
Вже і сумніви, мов віти,
Впились в забобон,
А чи справді був на світі
Золотий батон.?
Найти тяжко в темній хаті
Кота підсвідомо,
Коли той пішов гуляти
Ще три дні потому.
Як в «Борисі Годунові»
Може хто забув,
Золоті чотири слова:
«-А чи хлопчик був?»
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699946
Рубрика: Сатира
дата надходження 11.11.2016
автор: Віталій Поплавський