там
у бездонні
віконні шибки
запливають зірки
зграйками –
вививають шиї віньєтками*
і плещуть крильми:
купаються і пірнають
лебедями і лебідками
…а,
пригадуєш?..
ми…
там,
у домнешти кроні
поснулій,
сяють
дванадцять повень,
наче посріблені ртутні кулі –
прикрасами
непогасними
…а,
пам`ятаєш,
ми…
там,
за причілком,
на мармуровому троні,
золотими листками
горіховими інкрустованім,
королівські шати зими –
конваліями
розсипаними…
там
білі хати –
як придворні дами
з кавалерами в чорному – коминами
…а?..
та Бог з нами…
там –
у виступцях вовняних
на підошвах сап`янових,
довго взуваних –
не нових,
з-за престольного лісу,
з-поза сонячної гори
обережно до вікон
підкрадаються вечори:
дивитися у шибки,
де купаються-сяють зірки,
танцюють лебеді і лебідки,
де
у низьких кніксенах хати
з галантними
фрачниками-коминами
перед престолом зими
а на престолі –
троянди червоні й білі:
Кай і Герда… а, може – ми…
...може, ми
за шибками -
з приплюснутими
до скла носами...
11.11.2016
[i][/i]Віньєтка - фр. vignette похідне від фр. vigne — виноград - (витка лінія, лоза?..)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699964
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.11.2016
автор: Валя Савелюк