Берізку білокору
осінь накривала,
під дощем холодним
вона засинала,
налітав вітрисько,
дощик моросив,
а може березу
він і розбудив?
Як повіє вітер
буйний угорі,
тоді пробудитись
буде на порі,
як прийде похмура
пізняя пора,
то обтрусить вітер
золоте листя.
Перший сніг буде
тут із покривалом,
щоб береза знову
тихо засинала,
а як впаде рясно
на узбіччя сніг,
у подвійній шубці
буде її світ.
Буде уся жовта
з листям угорі,
зимонька накриє,
рясно засніжить,
спочинь, білокора,
зачекай весни,
вже зима готує
білосніжні сни.
19.10.2016.
Фотографія автора.
Київ.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700018
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.11.2016
автор: Светлана Борщ