Десь там удалині село моє згубилось –
До житньої стерні краєчком притулилось.
Шлях сивий забілів. Вертаюся до себе.
До совісті хрестів, що моляться на небо.
Приспів:
Село, моє село, барвінком перевите,
В мені твоє тепло, пахучі первоцвіти.
Куди б життя вело – від сходу і до прощі –
А ти, моє село, як мати – найдорожче.
Десь там удалині село моє зоріє.
У крайньому вікні чекання вогник мріє.
Навшпиньки підійду, постукаю до хати,
У долю молоду, де виглядала мати…
Приспів
Десь там удалині село моє світає –
На білому коні день Божий поспішає.
Прокинулось село ранковою зорею,
Пов’язане вузлом із долею моєю.
Приспів
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700086
Рубрика: Авторська пісня
дата надходження 12.11.2016
автор: Ніна Третяк