ЧОЛОВІЧА ЛЮБОВ. 77. СЬОМЕ ЖИТТЯ. 2.

77.  СЬОМЕ  ЖИТТЯ.  Початок.  2.
12.11.2016*  17:45

Сенсорика.
Ми  з  хлопцями  часто  увечері  сідали  трикутником  обличчям  один  до  одного  і  я  запускав  «коло»  на  рівні  сьомих  чакр  –  так  відбувалася  наша  синхронізація,  бо  мені  приходилося  бути  стосовно  синів  весь  час  насторожі.
Якщо  Вчителі  синів  давали  їм  Дозвіл,  то  ми  продовжували  «нашу  гру»:  хтось  подумки  ставив  питання  чи  задачу,  а  інші  дивилися  відповіді.  Проявилися  особливості:  у  Світозара  «мультики»  були  максимально  конкретні  і  достатньо  лаконічні,  а  у  Дарія  розповідь  про  Побачене  могла  розтягнутися  на  хвилин  10,  бо  у  нього  «картинки»  перетікали  одна  в  одну.  Тематика  у  нас  була  різна,  але  те,  що  стосувалося  нас  мало  форму  типу:  «Як  ми  проведемо  це  літо?»  чи  «Наша  зустріч  Нового  року»,  але  часто  випливали  патріотичні  чи  філософські  питання.  Ми  робили  записи  всього  цього,  але  знайти  їх  зараз  не  можу  –  десь  загубились  в  паперах  архіву.  Та  от  одна  картинка  у  мене  виплила  із  минулого.
Питання  Ставив  Світозар,  а  я  і  Дарій    Дивилися.
Що  побачив  Дарій  –  не  пам’ятаю,  а  от  свою  картинку  дуже  ясно  бачу  і  зараз.  

День,  сонячне,  яскрава  зелена  трава,  на  відстані  від  мене,  прямо  переді  мною  знаходиться  ставок,  а  перед  ним  щось  на  зразок  чи  то  воріт,  чи  то  переодягальні  з  дерев’яними  воротами  і  дахом.  До  них  повільно  крокує  молода  жінка  в  українському  національному  вбрані.  Заходить  в  середину  цієї  споруди,  що  стоїть  перед  ставком,  якийсь  час  знаходиться  там,  а  от  і  виходить,  але  через  новий  отвір,  що  утворився  в  споруді.  І  що  дивне:  тепер  на  ній  на  дві  третини  одяг  має  вигляд  російського  національного  строю.  Вода  за  її  спиною  потемніла.

Виявилося,  що  Світозар  поставив  питання:  «Доля  України  в  близьке  майбутнє  яка?»

Продивляюсь  свої  записи  за  той  рік,  2005.  
Сенсорно  я  працював  не  активно,  але  порушувалися  питання:
- Генетичний  прояв  Лінії  матері  та  Лінії  батька  в  нашому  роді:
- Детермінізм  і  Свобода  Волі  людей;
- Час  (концепція,  суб’єктивність  та  об’єктивність  часу,  вибір  і  конструювання  майбутнього);
- Коефіцієнт  Свободи  Волі  (складові,  ретельний  їх  розгляд);
- Реалізація  Коефіцієнту  Свободи  Волі  в  людях  певних  категорій  (Втілення  Вищого  Розуму,  Посланники  Вищого  Розуму,  Святі  люди,  Вчені,  Просунуті,  Пересічні,  Обумовлені,  Ляльки,  Відбувайли);
- Маятник  (побудова,  принципи  і  техніка  роботи,  безпека).

Порівняно  з  тим,  що  виконував  раніше,  мало.  А,  також  було  і  Сенсорне  Діагностування,  теж  мало.

В  тому  році  вперше  продзвонив  дзвоник,  що  мої  сини  починають  входити  в  доросле  життя.
Я  продовжував  забирати  дітей  з  тренування  –  приходив  за  півгодини  до  закінчення  тренування,  пив  каву,  адже  в  кафе  тут  продавали  недорогу  по  тим  часам  і  дуже  смачну  каву,  дивився  через  вікно-отвір  як  внизу  іде  тренування,  адже  спортзал  розташований  на  поверх  нижче  від  головного  входу  в  будівлю  (рельєф!).  І  от  один  раз  до  мене  підійшов  Світозар  і  сказав,  що  одна  дівчина,  яка  тренується  разом  з  ним,  вже  декілька  разів  запрошувала  його  гуляти  в  парку  після  тренувань.  Для  мене  це  було  несподіванкою.  Дозвіл  не  дав,  адже  нам  треба  їхати  з  Печерська  на  Троєщину  і  робити  уроки.  Та  я  не  оцінив  вірно  ситуацію:  через  деякий  час  ми  вже  познайомилися  із  мамою  дівчини,  а  ще  через  деякий  час  почали  приятелювати  сім’ями.
Від  першого  шлюбу  Вікторія  мала  дорослого  сина  –  повернувся  із  Армії,  студент.  А  другим  чоловіком  у  неї  був  француз,  то  донька  і  молодший  син  –  французи,  мають  батькове  заповісте  прізвище  (таке  мале,  а  вже  туркеня!).  Нам  було  цікаво  спілкуватися  і  ми  з  Вікторією  почали  зустрічатися  заради  цього,  пити  каву,  слухати  розповіді  один  одного,  але  і  не  більше.  Дивно,  хоч  вона  і  молода,  мала  харизму,  була  цікавою  людиною,  але  при  цьому  у  мене  не  викликала  ніяких  якихось  емоцій,  які  повинні  були  би  майже  автоматично  з’явитися  в  такому  випадку.  І  все  говорило  про  те,  що  її  відношення  до  мене  таке  саме.
Здається,  що  ми  втрьох  навіть  Новий  рік,  2006,  зустріли  в  їх  сім’ї,  але  це  зараз  в  моїй  пам’яті  немов  розмите,  не  окреслене.
Я  тоді  не  знав  і  навіть  не  думав  про  те,  що  навколо  мене  немов  прокляття  на  одинокість,  що  колишня  моя  дружина  забрала  будь-яку  мою  здатність  цікавити  жінок,  хоча  за  станом  здоров’я,  як  мене  весь  час  говорив  мій  лікар,  мені  треба  було  обов’язково  мати  жінку.

Та  всі  негаразди  перекреслювало  те,  що  Світозар  вчився  в  Художній  школі!

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700142
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.11.2016
автор: Левчишин Віктор