І я не розумію Світ,
і Світ мене не розуміє.
У цьому часі я не свій,
і час не свій, бо й він міліє,
зникає в просторі душі.
А, може, то є простір Бога,
того Єдиного Дажбога,
де в битві змовкли палаші?
І хто в тій битві переміг,
чи люди з вірою, чи Боги,
чи вистачило рук і ніг
Богам дістатись перемоги?
Не часто Бога розпинали,
і Бог не часто воскресав.
Вже і кати давно сконали,
й Павло – вже знов іуда Савл*.
Чи є у просторі Галактик
той простір твій, той простір мій –
куди спрямований в пітьмі
земного раю божий клаптик?
* Фарисей Савл, як агент синедріону, жорстоко переслідував християн.
Коли ж був навернений у християнство, взяв ім’я Павло.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700172
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 12.11.2016
автор: mavlail