Не претендує на пророцтво,
Мережить верші, от і все…
Прийшовши в світ хвилинним гостем –
Одною римою блажен.
Метання, помисли, образи –
Минуть у спогадах, роках.
Пташині добре з небом разом,
Й душа поета, наче птах.
Так вольно волі між словами,
Так славно славі між людей.
Іде повз вічні дреми, драми
Людина Божа – Єлисей.
Ідуть, царі, небоги, волхви,
Горять заграви, десь – бої…
Бредуть шляхом, як вічність довгим
Межи чужих – свої. Свої?
…А він мережить ґречний, грішний,
Хоч не Месія, не пророк.
Лягає каменем наріжним
Ще крок.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700178
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 12.11.2016
автор: Леся Shmigelska