Кладе на Книги руку Президент
І клятву голосно читає.
А вся наша країна в той момент
Наївно добрих змін чекає.
Радіють люди: «Гарний чоловік!
Красивий, має свій достаток».
Проте стається диво через рік:
Він виявився супостатом!
Розчарування знов здолало нас -
Чому такі зрадливі слуги?
Коли, нарешті, прийде вже той час,
Що в тюрми сядуть всі злодюги?
На це розкрию вам один секрет:
Причина є отим проблемам.
Вам обирати треба не портрет
Із пики, що покрита кремом.
А вірте завше зовсім не тому,
Що руку він кладе на книгу:
Бо ритуал не розжене пітьму
І в серці не розтопить кригу.
Бо що є книга? – То звичайна річ,
А в ній - такі ж слова звичайні!
Якщо у серці президента – ніч:
Чекай, народе дні печальні.
Не вір словам, котрі читає він
З тієї книги лицемірно.
Фальшиве слово - як розбитий дзвін:
Гуде в повітрі звук невірний.
Та ви й самі покиньте ритуал
І зупиніть слова обману.
Невже вам не набрид той серіал
Лжевиборів та зрад Майдану?
Книга – це попіл, а слова – лиш звук!
Шукайте Істину в тім Слові,
Котра живе не в покладанні рук,
А в серці, сповненім любов’ю.
Не ставте більше в чільники сміття,
Що вас постійно обкрадає.
Шукайте тих, хто все своє життя
На теє Слово покладає.
26.03.2015
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700297
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.11.2016
автор: ПВО