Прокидайтесь, дорогенькі, повставайте, люди,
Бо без єдності Держави горе всім нам буде!
Хто ж майбутнє наше з вами буде захищати
Та заможну Україну рідну будувати?
Ну, а дітям що робити з клятими «князями»?
Як їм далі в світі жити з цими «хазяями»?
Хто рідненьких приголубить, хто ж їх нагодує,
Якщо зграя мародерів Ненькою керує?
Україно, Україно, подивись на себе,
Ворог землю розпинає і сміється з тебе.
Людям – голод та жебрацтво, а собі – багатство,
Ось до чого довело нас це шалене братство.
Так, як вірус, по Країні нечисть розповзлася,
Так від власного народу влада відреклася.
Всім, чим хоче, володіє, ходить та й радіє,
А знедолений народ наш про хліб з сіллю мріє.
Об’єднайся, Україно, від Карпат до Дону,
Щоби бігли вороженьки до свого кордону.
Лише в єдності єдина наша з вами сила!
Об’єднайся, моя мила, вільна Україно!
Олександр Кобиляков
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700325
Рубрика: Патріотичні вірші
дата надходження 13.11.2016
автор: Олександр Кобиляков