Долоне світу, я - це перший сніг,
Народжений цілунком сліз і стужі,
Душа моя - п`янкі червоні ружі;
Вогонь у кризі квіткою застиг -
Заковує очей скляна байдужість.
Долоне світу, мій сумний танок -
Це сповідь полоненної пелюстки,
Що в прагненні оаз дісталась пустки;
Не гріє сяйво спалаху зірок -
Пробили серце зоряні галузки.
Долоне світу, ти мене прийми,
Тепло твоє приховує спасіння:
Розтане сніг, й душі п`янке тремтіння
В коханні знов воскресне між людьми -
З цілунку розпочне нове цвітіння.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700381
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.11.2016
автор: Серафима Пант