Моє небо сьогодні мовчить,
А я хочу йому розказати.
Про той біль, що вогнем горить,
І про те, що не зможу літати.
Мої крила.....їх вже нема,
Хтось забрав, їх у мене вкрали.
І прийшла у мій світ зима,
Розсипаючи білі кристали.
І у грудях щось так болить,
Що терпіти немає сили.
І холодна душа тремтить,
Бо колись ми її не зігріли.
Моє небо сьогодні не те,
І не хоче мене жаліти,
Лиш холодним снігом мете,
Не залишивши навіть миті.
Моє серце уже мовчить,
Бо немає чого сказати.
Я б усе віддала за мить,
Де б змогла твою руку тримати.
Я б віддала усе життя,
За твій погляд тієї миті.
Я ішла б уночі сама,
Щоб тебе серед всіх зустріти.
Моє небо сьогодні мовчить,
Я одна у цілому світі.
Зупинити б цей час на мить,
Щоб у пам'яті все залишити.
Я не спатиму цілу ніч,
Бо думки не дають заснути.
І горітимуть тисячі свіч,
А моя буде просто тліти.
Моє небо сьогодні мовчить,
І пронизує холод душу.
Я не можу це все зупинити,
Просто жити для чогось мушу.
Не зробити цей крок назад,
Бо минуле не повернути.
Невідомий вже адресат,
І листи вже всіма забуті.
І вночі коли місто спить,
Я чекатиму поки зможу.
Знаю я, що настане мить,
Коли небо мені допоможе...
НАДІЯ КИШЕНЯ 13.11.2016.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700393
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.11.2016
автор: КОЛЮЧКА