Моя мамо рідненька
Ось тебе і не стало,
Це тебе,дорогенька,
Янголи забрали
Ти у світі другому
Там тобі,знаю,добре.
Розумію все мамо,
Та чомусь жаль бере.
І у серце до мене
Біль закрався,і смуток,
Як же жити без тебе
І, без тебе як бути.
Хоть тяжко хворіла ти,
Кожен день біль борола,
Та любові до життя
Не втрачала ніколи.
Ти добра всім бажала
Зла,ніколи нікому.
В правді жити навчала
І ніяк по другому.
Ти, як сонечко в небі,
Всіх теплом зігрівала.
І любові твоєї
Нам усім вистачало.
Мамо,мамо рідненька
Серце скуте так болем,
Вже тебе дорогенька
Не побачу ніколи.
Я піду до могилки,
Упаду ниць-заплачу,
Якщо не так щось було,
Мамо,мене пробач ти...
Іще,мамо,я хочу,
Щоб приходила в сни ти,
Дуже тебе благаю,
Буде легше так жити.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700546
Рубрика: Присвячення
дата надходження 14.11.2016
автор: Анфиса Нечаева