***
Тобі іще не раз, напевно, обізветься
у грудях наболіле, і шпиґне, і впече.
І душу зворохобить, а ошаліле серце
здаватись буде що, ще трохи і втече.
Але куди тікати, коли уперті жили
невситно присмоктались з усіх-усіх сторін.
Знесилено прийдеться шукати знову сили,
щоб не прийшлося пімше двиганити з колін.
І будеш розправляти свою горбату спину,
і будеш вимітати з комори все сміття,
аби у чистій хаті стрічати завтра днину
і знову спромогтися ходити до пуття.
А ще - дивитись в очі і світлі, і не зовсім,
а ще ловити вухом уривки слів і фраз
про те, що хтось підслухав чи видів, чи здалося,
як десь на роздоріжжі молилася сльоза.
Й тобі іще не раз від того стане гірко,
а в грудях так завіє - привидяться хрести!
Та мусиш мати волю, триматись маєш стійко,
щоб не посміла більше мамона перейти...
11.11.16 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700573
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 14.11.2016
автор: Леся Геник