Кошлатий пил аж до хмарин,
Ворони чубляться у зграях,
Іде орда на Чигирин
Та кров’ю шлях свій окропляє.
Дорога витоптана вщерть,
Поля сплюндровані просторі –
Орда приносить тільки смерть
Та роздає безплатно горе.
Іще гармати не гули,
Ще блискавиці шабель спали,
А скільки чорної імли
По світу щедро розілляли!
Чи це прокляття, чи судьба,
Що не століття – липнуть біди,
Іде з ордою боротьба,
Мовчать нелякані сусіди.
Часи вже нібито не ті,
І Чигирин вже не столиця,
Але ще хочеться орді
Чужої ласої землиці,
Чужої доброї води,
Рабинь у затишні гареми.
Ну що ж, іди орда, іди,
Нам знадобляться чорноземи.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700575
Рубрика: Інша поезія натхнення
дата надходження 14.11.2016
автор: rutzt