Я йшла, хоч втрачала щораз свої сили,
Робивши назустріч п'ять кроків своїх.
Багато ночей промайнуло красивих
І стільки ж крізь мене пройшло ясних днів.
Я йшла обережно відтвореним кроком.
До себе в полон забирав мене страх
Про те, що я віру згублю ненароком,
Про те, що не зможу дійти до кінця..
Я йшла, коли дощ обіймав мене міцно,
Крізь ліси, оповиті туманом густим.
Через ріки, луги, по стежкам росянистим
Я невпинно творила ходу до мети.
Я йшла, вже так довго не маючи спокій.
Усі сили останні зібравши в собі,
Я здолала нарешті ці довгі п'ять кроків,
Та ніхто на шляху тім мене не зустрів...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700581
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.11.2016
автор: Luchik.Riya