Чому в душі моїй такий живе неспокій?
Чому вночі не можу спати я?
Я відчуваю серцем твої кроки.
Я радий люба те що ти моя.
В душі моїй нестерпний біль, як сполох
Проходить наскрізь мене наче струм
Від думки, що так близько поруч ворог
Від тебе, мій солодкий Asylum.
Обов’язок знов зве нас у походи
На захист стати твого дорогоцінного життя
Від бойовищ відчувши насолоду
Я радий люба через те що ти моя.
Моя Вітчизно ненько Україна
Допоки будеш ти терпить нікчем
Молю тебе ну ж бо роди нам сина
Який звільнить нас праведним мечем
Від ворогів руйнівників вітчизни:
Запроданців злодюг і цих бандюг,
Дай Боже нам у час останній грізний
Зламати цей ненавидний ланцюг,
Московського триклятого царизму
І поховати на віки у склеп,
З піснями й кобзами відсвяткувати тризну,
На купі із духовних мертвих скреп.
А доки я не сплю пишу ці строки,
Здригаєшся вся від ворожих мін
Яке ж життя кохана стало закоротке,
Коли повстали ми всі велетнем з колін.
Моя жертовність переповнена любов’ю
Під час шалених бойовищ і тяжких дум.
Пишу твою історію я кров’ю
Моя ти матінко, – солодкий Asylum.
Asylum в перекладі - це притулок; притулок рідний і сердечно любий, вічний і дорогий, як міцна стеля від дощу і буревію, як захист від вогню і небезпеки. Мій солодкий Asylum Україна - рідна земля де я народився і тут помру, але до того наприкінці свого шляху ще згадаю, як я тут жив, боровся, вірив і любив.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700621
Рубрика: Патріотичні вірші
дата надходження 15.11.2016
автор: CONSTANTINOPOLIS