Я розріжу осіннє небо
Рукою. А може ножем?
Мені в світі нічого не треба,
Лиш би ми не були міражем.
Я порву ті темнії хмари,
Щоб ми могли бачити зорі.
Щоб під ніжний супровід гітари,
Ми мовчки сиділи надворі.
Я можу забути про сонце
Назавжди. А може на день?
Нехай воно незнайомцем
Заспіває для нас пісень.
Я викину всі старі знімки.
А може лиш кілька залишу?
Ми довго мінятимем сімки,
Але не терпітимем тишу.
Я довго дивитимусь в небо.
Все думатиму де зробити надріз.
Мені чесно нічого не треба,
Лиш не перетворитись в ескіз.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700717
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.11.2016
автор: Чудна Пташина