***
За нас, Ісусе, Ти страждав,
Смиренно йшов на смерть , де був розп`ятий,
За кожен вбитий в тіло Твоє цвях,
До ніг ми слізно будем припадати.
Якби, Ісусе, нині Ти сказав:
Як так зробити, щоб завжди і всюди,
Кожен із нас у серці б віру мав ,
Та навпіл не ділив? Хіба так мало б бути?
Розсудливості людям ниспошли ,
Щоб не було, ні ворогів, ні скрути,
Щоб в злагоді перебували завжди люди,
Діти Твої, мої - сестри й брати.
Всели в серця з пітьми святу Любов,
Щоб Каїн, більше, не підняв руки на брата.
Щоб Непорочна Діва, Божа Матір,
Небесний розстелила нам покров.
У серці з Богом, хто почне війну ?
Молімося, і ворогів не буде!
І стануть іншими на світі Божім люди,
Забудуть про гнилу серцевину.
Полине у небесну височінь,
Зірветься з крилосу величне «Алілуя»,
І Символ Віри світом запанує,
Й молитва Божа : «Отче наш!..»
Амінь!
Тетяна Купрій, 2016.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700723
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.11.2016
автор: Тетяна Купрій - Кримчук