картата сорочка, закутані ночі,
примарливий обрій мелодії снів,
нічого не сказано, погляд лоскоче,
ті двоє у мареннях сонця і слів.
і спогади, спогади, спогади... мрії
таким нерозбірливим почерком ми
когось обіймали, слова шаруділи,
а далі зупинки трамваю весни.
колись незрівнянна стіна міокарда
у ритмі вогнів вулиць і павутинь
хиталась від вітру, тікала у мандри,
а потім... додому шукала шляхи
кому перехожі нестримні, не схожі,
кому погляд часу за поспіхом хмар
і раптом... чекатиме сонце на сході,
картата сорочка з обіймами чар
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700801
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.11.2016
автор: s o v a