Брехню ненавиджу я в людях,
хоча вона й різниться дуже,
під виглядом ножа чи ружі,
пусту, майстерну, в свята, в будні…
Брехню я в людях не приймаю,
підступну, з посміхом, невинну,
нахабну, з натиском невпинним,
що серце в шмаття розриває.
З дитинства не терплю брехню я,
обурююся і страждаю,
в душі брехливих зневажаю,
та почуттями не торгую.
Брехня від зради лиш за крок,
не довіряй брехливій лесті,
у брехуна немає честі –
це аксіома, це урок.
Брехню ненавиджу я в людях
і виправдань не жду, пояснень…
Із брехуном й без слів все ясно –
людини з брехуна не буде!
листопад 2016
[i]* За мотивами твору Андрія Дементьєва „Ложь“.
Андрей Дементьев
ЛОЖЬ
Я ненавижу в людях ложь,
Она порой бывает разной,
Весьма искусной или праздной
И неожиданной как нож.
Я ненавижу в людях ложь,
Ту, что считают безобидной,
Ту, за которую мне стыдно,
Хотя не я, а ты мне лжёшь.
Я ненавижу в людях ложь,
Я негодую и страдаю,
Когда её с улыбкой дарят,
Так, что сперва не разберёшь.
Я ненавижу в людях ложь,
От лжи к предательству полшага,
Когда-то всё решала шпага,
Но для тебя тот стиль негож.
Я ненавижу в людях ложь,
Она порой бывает разной,
Весьма искусной или праздной
И неожиданной как нож.
Я ненавижу в людях ложь,
Я не приемлю объяснений,
Ведь человек, как дождь весенний,
А как он чист, весенний дождь!
[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700831
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 16.11.2016
автор: Олександр Мачула