Я і циганка Рада у палаті.
Не хочеться, а мусиш довіряти.
Як добре, що не рветься погадати,
Бо змучене єство шепоче :" Спати..."
Прокинулася – наді мною очі -
Циганські очі, що темніші ночі,
Молитва тиха: " О, небесний Отче,
Спаси і сохрани літа дівочі..."
А потім медсестра розповідала,
Як від циганки кров переливала.
Гаряча кров по жилах пульсувала
Та іскорки надії подавала...
Циганко Радо, як тобі я рада,
Що опинилася тоді ти рядом!
Із того часу, ніде правди діти,
Мене циганська кров веде по світу.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700890
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.11.2016
автор: Ніна Третяк