Зустрічатися рідко ми стали,
Мої сестри, мої ви голубки,
Як болить моє серце, ви б знали,
Що не можем зібратись докупки.
Розлетілися всі із гніздечка,
Де нас батько і мати ростили,
Наливали де силу в крилечка,
Де любить рідну землю нас вчили.
«Зустрічатися рідко ви стали», –
Посварили б батьки нас невмілих.
А були б вони живі – зізвали
Всіх дітей і внучат своїх милих.
І наповнилась сонцем би хата,
Голосами веселими й сміхом.
Я б обняв, сестри, вас, а ви – брата,
І про все розказали б ви тихо,
«Зустрічатися рідко ми стали», -
Ви б сказали і гірко зітхнули.
Може, якось образи зазнали,
То пробачте, підуть хай в минуле.
І послухали б батьківську пісню -
«Рідна мати моя, ти ночей не доспала…»
І було б його голосу тісно,
Все б навкруг разом з ним заспівало…
Зустрічатися рідко ми стали,
Мої сестри, мої ви голубки.
Як болить моє серце, ви б знали…
То ж частіше злітайтесь докупки!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700899
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.11.2016
автор: Валерій