Чи знаєш, серце зимонько,
Простуджений солдат...
Ві сні родину бачить
І теплий листопад...
Я знаю... чула, зимонько,
Закон не перепреш
І благородні помисли
В собі ти маєш теж...
Ти ковдрою невинності
Покриєш кров хлоп"ят,
Щоб світ моливсь за душі їх
Аж до Різдв"яних свят.
Під скатеркою білою
Ховаєш бруд і гнів,
Ревтимеш заметілями
Всіх скоєних гріхів...
Сувора, строга, зимонько,
Хай вимерзне все зло,
Щоб на омитій кровию
Воно більш не жило.
Кинь сонцем, листопаде мій,
На широчінь доріг,
Щоб рідним добру вісточку
Солдат послати зміг...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700981
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 16.11.2016
автор: Надія Карплюк-Залєсова