А знаєш, чого я насправді, насправді боюсь,
Не крику чужого, який розриває аорту,
Не тих, що відносять любов до найнижчого сорту,
Не осуду вслід, хоч із ним я напевно зіткнусь…
Я просто не хочу, щоб серце згоріло дотла
Від тої брехні, що мені видавалась за мирру,
Яка пронизала наскрізь мою душу та шкіру,
Чомусь гіркувата була, а на дотик – смола…
А знаєш, від чого я хочу себе вберегти?
Ні, це не застуда, хоча нею часто хворію,
І це не розлука, без неї я жити не вмію,
Я більше не хочу писати НІКОМУ листи….
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700987
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.11.2016
автор: HELGA16