Цвинтарі холодного Місяця

 «…  і  такими  холодними  стали  зорі,
   що  місяць  розкраяв  гору  Венери,
   своєю  кров’ю  попелу  розмивши  цвинтарі…»
                                                             (Федеріко  Ґарсія  Лорка)

Підслуханий  діалог  тіней  Арістарха  і  Платона.
Записано  в  ніч  повного  місяця  в  бліндажі  «Безнадійний»  у  жовтні  2014  року.

Арістарх

Місяць  –  це  просто  кам’яна  куля,
Яку  розстрілювали  з  кулемета
Люди,  що  очі  ховають
За  чорну  маску  ночей.

Платон

Білий  лебідь
Летить  над  озером  мрій,
Коли  Місяць  оповні,
А  серце,  як  флейта,
Повниться  музикою
Містерій.

Арістарх

Місяць  –  це  місце  для  цвинтаря,
Де  попелом  наших  душ
Заповнює  кратери
Мойра.

Платон

Евтерпа
Танцює  під  музику  темряви,
Коли  світло  бліде
Сріблястого  Місяця  –  
Цього  оракула  одкровень
Падає  бризками  водоспаду
На  спогади,
На  тіні  минулого.

Арістарх

На  тому  кладовищі
Місця  вистачить  всім:
Навіть  Ерато  –  
Співи  її  недоречні  
Цієї  години:
Коли  оком  червоним  
Блимає  Марс.
Мертве  світило
Для  мертвих.

Платон

Цей  свідок  блідий
Буде  світити  й  тоді,
Коли  муза  остання  –  
Кліо  сумна
Буде  співати  Республіки  гімн:
Свідок  блідий
Наших  прозрінь.

Арістарх

Калліопу  вночі
На  розстріл  вели
Троє  тупих  троглодитів,
У  руках  волохатих
Затискаючи  автомати,
Терпсіхору  в  заручниці
Захопили  три  сепари
І  кинули  в  темний  підвал.

Платон

Білий  лебідь
Летить  над  Елладою,
Мельпомена  одна  
У  Скіфії  темній  
Лишилась  самотня.
Білий  лебідь
Прилетів  в  мої  сни,
Білий  лебідь…

Арістарх

Я  думав  це  кров
Розмиває  цю  землю  Ахілла
Та  Антіопи.
Я  помилився:  в  жилах  людей
Замість  крові
Попіл  з  водою  Стіксу.
Місяця  кров
У  серцях  людей  Ідантура.
Нічого  крім  попелу
На  землі  Кіммерії,
Нічого  крім  попелу.

Платон

А  у  снах  –  білий  лебідь.
Уранії  птах.
Доки  панфлейта  звучить,
Доки  вино  в  кратері  гусне,
Доки  кіфара  струнами  
Ночі  тривожить,
Доки…

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701010
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.11.2016
автор: Артур Сіренко