Я ще пам‘ятаю, кохана,
те сяйво в‘юнкого волосся.
Нелегко, не в радість, жадана,
покинуть тебе довелося.
Осінні пригадую ночі
і ситцевий шурхіт тіней,
березовий стан твій, дівочий,
у місячнім сяйві страстей.
Ти з сумом мені говорила:
„Пролинуть юнацькі роки,
все рівно забудеш, мій милий,
з другою мене на віки“.
Сьогодні розквітнула липа
і знов нагадала мені,
як я на чоло тобі сипав
квітки у любовнім вогні.
Болять моє серце і совість,
та з сумом все ж іншу люблю.
Немов недочитану повість
згадаю тебе і терплю…
17.11.2016
* Спроба перекладу чи за мотивами твору Сергія Єсеніна „Я помню, любимая, помню“.
Сергей Есенин
Я помню, любимая, помню
Сиянье твоих волос.
Не радостно и не легко мне
Покинуть тебя привелось.
Я помню осенние ночи,
Березовый шорох теней,
Пусть дни тогда были короче,
Луна нам светила длинней.
Я помню, ты мне говорила:
"Пройдут голубые года,
И ты позабудешь, мой милый,
С другою меня навсегда".
Сегодня цветущая липа
Напомнила чувствам опять,
Как нежно тогда я сыпал
Цветы на кудрявую прядь.
И сердце, остыть не готовясь,
И грустно другую любя.
Как будто любимую повесть,
С другой вспоминает тебя.
1925
© Copyright: Александр Мачула, 2016
Свидетельство о публикации №116111704489
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701063
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.11.2016
автор: Олександр Мачула