Моє ім'я не промовляв ніхто
Так солодко, так тихо і так чутно,
Ніхто мене не кутав у пальто
Отак, що я не можу це забути...
Ніхто не кликав мовчки уночі
І не дивився потай через роки.
Більше ніхто не забирав ключі
Від мого дому на імення спокій...
Ніхто мене не спопеляв, як ти,
Торкаючись лиш поглядом далеким.
Та щастя, подолавши всі світи,
В наш дім не донесли чомусь лелеки...
- - -
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701117
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.11.2016
автор: Наташа Марос