Сосни дивляться сни, які віщі немовби у жриць...
Заколисує вітер – дерева вклоняються світу.
Я тебе не віддам, охоронцю моїх таємниць,
ми доглянемо вдвох несміливий росток первоцвіту.
Заколисуй мене ніжним шепотом древніх легенд,
химороддям думок, безбережжям солодкої рими.
Я боялася. Так! – що довірливе серце - ущент!
Чи боюся тепер? Так! – пройти нерозважливо мимо.
В сонних нетрях лісів заблукала сполохана тінь
перелесника чи невідкритого міфами духа.
Соснам тепло у лігві своїх вікових сновидінь.
На твоєму плечі сплю я...
дихаю з соснами –
слухай...
16.11.2016
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701134
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.11.2016
автор: Уляна Яресько