Я шукав своє обличчя
За твоїх повік стіною.
Так шукають крізь сторіччя
Всі причинні супокою...
І крізь паморозь розмови
НаслухАв ім'я твоє я...
Так мисливці йдуть на лови
Під ранковою зорею...
Хоч би доторку долоні
До снаги довготерпіння!..
Та крізь серце - аж у скроні -
Блискавично б'є сумління...
Золотавлять простір зорі.
Тільки жодної в долоні.
Тільки в місячнім мінорі
Линуть мрії безборонні...
Я ж в тобі, як у свічаді,
Видивляюся таємно
Майбуття стежки хрещаті.
Та в очах твоїх - так темно...
Не знайшов свого обличчя.
Ледве імені не втратив.
Бо прийшла ти з потойбіччя
Душу назавжди забрати...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701371
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 18.11.2016
автор: Вадим Димофф