Горить Донбас вогнем несамовитим…
Вогонь і дим закрили синю вись,
І люди краю почали вже вити:
– За що?
А був казковим він колись.
Дивилися у небо терикони
І поспішав на працю в шахти люд.
Неписані були й свої закони:
Утрату із рюмашечки заллють.
Було, що й пісня розправляла крила
Й злітала над просторами степів…
Тепер війна вже горло перекрила,
Тобі, народе, довго ж ти терпів,
Терпів, і гнув занадто свою спину,
Збагачуючи власних хазяїв?
Вони ж висмоктували і останню силу
І виросли в багатих крадіїв.
Горить Донбас, і плачуть його діти…
Вугілля їде у Росію з шахт.
Війна вже й світу почала смердіти…
Й болить за нього теж моя душа.
13.07.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701505
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 19.11.2016
автор: Ганна Верес