Яку ж фантазію пекельну треба мати,
Щоб квітами гармати називати!
І додають матусям сивини,
Гвоздики, що не з саду, а з війни.
Півоній більше не даруєш ти,
І у саду не треба їм цвісти.
Постали, як стіна , на серці грати...
Не можу про півонію співати!
А гіацинти, первістки весни?
У чому провинилися вони?
Чому від них загинули солдати?
А мали ж їх коханим дарувати...
Тепер ці квіти – вісники війни.
І боляче, коли цвітуть вони!
19.11.2016.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701540
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.11.2016
автор: Олена Бокійчук