Я пила яд спокус усіх земних:
Кохання, зради, помсти насолоду,
Лиш не плювала у відро води,
З якої п"ю цілющу чисту воду.
Я смакувала ядом всіх земних утіх,
Вібруючи по нервах, як по нотах
І часто забувала, що то гріх,
З усіх марнот - найбільша це марнота.
Вагу тяжку кладе на тебе світ,
Життя ще більше довантажує, до речі,
Та знаю ,- є хороше попри все:
Ножа нікому не застромлювала в плечі...
І шквал амбіцій не ростила дивний сад,
Допомагала хрест тяжкий донести,
І слово, дане раз комусь назад
Не забирала, щоб назавжди щезти
Якби вернути часу плин назад ,-
Про це не раз себе уже питала :
А чи минула б світ спокусливих принад
На білих клавішах, де лиш одна октава?...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701616
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 20.11.2016
автор: Надія Карплюк-Залєсова