Не бува соціалізм гуманним,
Із людським привабливим лицем.
Він чи є, чи то – проста омана
Зліплена фальшивок фахівцем.
Коли є – то багатіють землі,
Лине ввись прогрес і в широчінь.
Вироста терпким суспільним щемом
Біль людини, націй, поколінь.
Є – і не ламає доль Чорнобиль,
Кров”ю не впивається Че-Ка.
Геноциду божевільна злоба
Не стина народ до колоска.
Є - і розцвітає особистість,
Гуманізмом нації живуть.
Класових теорій, цілей вищі
Спільні цінності людські стають.
Є – і не гвалтується природа,
Не вигонять з душ вогонь небес.
Виховання ницої породи
Не освячує партійний Зевс.
Не бува соціалізм гуманним.
Мав би стати, як весняний цвіт.
Та таким він нам зовсім не знаний.
Те, що було – сатанинський плід.
Придивитися б пильніш до всього світу,
До країн, де ринок процвіта.
Значно ближчі до соціалізму
Їх буття, досягнення, мета.
1991
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701633
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 20.11.2016
автор: Юрій Прозрівший